Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
неспівзвучний — а, е. Який не збігається з чим небудь, не відповідає чому небудь, не схожий у звучанні (про звуки мови, слова і т. ін.) … Український тлумачний словник
неспівзвучний — прикметник … Орфографічний словник української мови
співзвучний — прикметник … Орфографічний словник української мови
консонантний — а, е. 1) Дзвінкий, співзвучний. 2) У мовознавстві – приголосний … Український тлумачний словник
неспівзвучність — ності, ж. Властивість за знач. неспівзвучний … Український тлумачний словник
неспівзвучно — Присл. до неспівзвучний … Український тлумачний словник
співзвучність — ності, ж. Абстр. ім. до співзвучний … Український тлумачний словник
співзвучно — Присл. до співзвучний … Український тлумачний словник
споріднений — а, е. 1) Пов язаний спільністю походження. || Який має спільну причину. 2) перен. Близький, схожий з ким , чим небудь за якостями, ознаками і т. ін. || Відповідний, близький кому , чому небудь, співзвучний з ним. •• Спорі/днені слова/ слова з тим … Український тлумачний словник
суголосний — а, е. 1) Те саме, що співзвучний. 2) заст. Приголосний … Український тлумачний словник
